23 червня 2009 року о 14.30 в Міністерстві економіки України відбулося обговорення проекту стратегії розвитку України "Україна - 2020: стратегія національної модернізації". Багато років тому було обрано невірну стратегію для цих повалених дерев. Поруч встояли перед буревієм сотні, а цим не пощастило? Кого шукати, кого винити, коли так багато років минуло. То може навіщо писати "стратегії", коли буревій всеодно розпорядиться по своєму?

    Під час зустрічі учасники засідання заслухали та обговорили доповідь заступника Міністра економіки України Ірини Крючкової щодо основних положень стратегії розвитку України та тему «Україна 2020: Стратегія національної модернізації», яка розроблена Мінекономіки за участю центральних органів виконавчої влади, Державної установи «Інститут економіки та прогнозування Національної академії Наук України» із врахуванням пропозицій, отриманих від громадських організацій. Стратегічні задачі на 2009-2012 роки передбачають зменшення негативного впливу світової фінансової кризи на економіку України та створення сприятливих умов для посткризового розвитку економіки шляхом посилення європейської інтеграції та підвищення ефективності політики Уряду.

    За кожним напрямом соціально-економічної політики розроблено детальні невідкладні антикризові заходи (кінець 2008 року та на 2009 рік), а також заходи, що забезпечують перехід до сталого соціально-економічного розвитку в посткризовий період (2010 – 2012 роки). Заходи та основні завдання Уряду на період 2009-2012, включають основні положення Програми діяльності Кабінету Міністрів "Подолання впливу світової фінансово-економічної кризи та поступальний розвиток", Декларації цілей та завдань бюджету на 2010 рік, а також враховують зобов’язання України, взяти в межах співробітництва з ЄС, МВФ та Світовим банком.

    Завдання другого, більш віддаленого у часі етапу розвитку (2013-2020 роки), виходять із необхідності забезпечення не тільки економічного зростання, але й сталого розвитку на основі створення ефективної національної інноваційної системи та досягненні високої адаптивності економіки до зовнішніх збурень, включаючи глобальні кліматичні зміни. Серед очікуваних результатів втілення Стратегії має стати кардинальне підвищення ефективності використання людського, виробничого та природного потенціалу, забезпечення підвищення конкурентоспроможності національної економіки, досягнення стабільного сталого розвитку і підвищення добробуту громадян України.

      Павло Олександр Оніщенко презентував "Стратегію" й розпочалося обговорення. Згідно домовленості виступ було переосмислено й подано у вигляді офіційного листа очільнику міністерства. Адже Богдан Михайлович Данилишин активно пропагує цю титанічну працю у владних структурах і наукових колах.

     Отже, після обговорення 23 червня 2009 року програмного документу "Україна 2020: стратегія національної модернізації" та його осмислення дозвольте висловити деякі міркування. Ключовим словом в назві документу є слово Стратегія (др.-грец. στρατηγία "мистецтво полководця"), яке означає загальний не деталізований на двісті сторінок план будь-якої діяльності, яка охоплює тривалий період часу, або спосіб досягнення складної мети, яка є невизначеною і далекою на даний момент, в подальшому корегованою під умови що змінилися. Водночас, стратегія відноситься до практичної діяльності й проявляється тільки в практичній діяльності. Тому постає питання про Стратега, який має її втілювати, його особистість і майстерність часом є головними елементами стратегії.

    На наш погляд, винесений на розгляд громадськості документ слабо корелює як з класичним розумінням стратегії, так і політичними прагненнями правлячої коаліції. Можливо, авторський колектив мав на увазі шляхи реалізації стратегії або концепцію досягнення цілей стратегії. Можливо, Україна внесла революційний доробок у теорію й практику мистецтва стратегії. Проте, у сучасному глобалізованому світі жодна поважаючі себе транснаціональна компанія чи  мале підприємство зазвичай до часу не розкривають конкурентам свою стратегію конкурентної боротьби за ринкові ніші. Звідси жорстка рекомендація: зняти з тексту усю конкретику та деталізації, якими транснаціональні компанії можуть скористатися для захоплення ринкових ніш вітчизняних виробників.

    Беззаперечно, винесений на розгляд документ "Україна 2020: стратегія національної модернізації" є програмним згідно структури й порушеного пласту проблем і задач. Проте, наприклад, зроблений глибокий аналіз місця України в глобалізованому світі не можна вважати коректним без урахування ролі корупції в управлінні. Фактор корупції нівелює будь-які аналітичні розробки не тільки щодо довгострокової перспективи, а  навіть на відстані дії статті кримінального кодексу. Згадаємо заяви про "зростання ВВП на 2% завдяки "вступу" до СОТ" і роль особистості в стратегії. Очевидно, заангажована іноземними грантами або одержавлена наука не спроможні дати правильну оцінку місця і наслідків для України політичних і економічних змін в глобалізованому світі, а корумпована влада не спроможна генерувати адекватні викликам управлінські рішення на користь власного суспільства, а не їхньої "демократії наживи". Отже, на наше переконання, коли в розробці і реалізації стратегії відсутній лідер і його замінює авторський чи управлінський колектив, то варто обмежитися принципами та алгоритмами реалізації стратегії без наповнення практичним конкретним змістом та оцінками. З одного боку, такий підхід не буде розкривати та дискредитувати економічні цілі країни, з іншого – не створюватиме зайвих міфів про владу та її носіїв. Наприклад, важливими стратегічними задачами є осмислення принципів централізованого і децентралізованого управління територіями та їх запровадження, участі громадськості в контролі за прийняттями рішень та їх виконанням, коригування стратегії тощо.

    Досвід громадянського суспільства в країнах нової демократії показав, що досягненню стратегічних цілей в розбудові країни вкрай ефективний метод "яскравої цифри". Таку "яскраву цифру" можна назвати, якщо визначитися з векторами розвитку суспільства та ієрархією пріоритетів. Наприклад, цілком зрозумілий, досяжний для усвідомлення і надзвичайно багатоаспектним для реалізації функції його покращення є показник тривалості життя в Україні. Якщо Мінекономіки поставить за мету приведення його до рівня Німеччини у 2000 році, то зразу стане очевидною та зрозумілою СТРАТЕГІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ саме УКРАЇНИ.

    Загальновідомо, що знання і досвід не можуть бути привнесеними, а можуть бути тільки набутими. Тому заклик до громадськості щодо участі в розробці стратегії, звичайно, якщо вона не розробляється в інтересах агентів економічних конкурентів України типу МФК, ЄБА тощо, є не зовсім коректним. Громадськість, насправді, на підставі власного унікального життєвого досвіду окремих індивідуумів може тільки актуалізувати деякі проблеми чи аспекти. Також у громадськості, зазвичай, відсутній оплачений робочий час для опрацювання таких значних за обсягами документів, як стратегія. Задача ж розробників – усвідомлено прийняти чи не прийняти і, відповідно, врахувати чи проігнорувати. Винесений на розгляд документ у такому вигляді, на нашу думку, не може називатися "стратегією" і як "стратегія" повинен бути докорінно перероблений у відповідності з наявними у країни ресурсами та сучасними стереотипами і правилами поведінки інших країн у досягненні у т.ч. комерційних цілей. Головною рисою глобальної стратегії є розподіл державного управління на різні складові, зокрема:

    ● створення і розвиток базових точок росту, наприклад, інфраструктура міст і територій, системотуворюючі технології комунікацій, доставки і споживання сировини;

    ● пріоритетні наукові дослідження, які дозволяють створювати нові базові точки розвитку і технології;

    ● виробництво (будівництво нових або покращення існуючих міст і технологій).

    У відповідності з цим розвинуті країни реалізовують стратегію і формують відповідну суспільну мораль та модель поведінки, які побудована на чотирьох головних принципах: "Досліджуй!", "Розширюйся!", "Експлуатуй!", "Знищуй! (конкурентів)". Ефективна і безпечна реалізація цих принципів сьогодні можлива тільки за умов застосування потужного інструментарію інформаційно-аналітичного забезпечення на основі технологій ГІС (географічно-інформаційних систем). Такі системи дозволяють бачити управлінцю складні процеси "на одній картинці". Адже стратегія – це мистецтво досягнення цілей при обмежених ресурсах, а в наданому документі навіть відсутня спроба візуалізації наявних ресурсів для аналізу перспектив можливого їх дефіциту. Як наслідок, у росіян в останньому абзаці аналогічного публічного документу читаємо: "Реалізація "Стратегії національної безпеки Російської Федерації до 2020 року" закликана стати фактором розвитку національної економіки, покращення якості життя населення, забезпечення політичної стабільності в суспільстві, зміцнення державної безпеки і правопорядку, підвищення конкурентоспроможності і міжнародного престижу Російської Федерації". Українська "Стратегія національної модернізації" закінчується приземленими словами про "посилення рівня захисту прав інвесторів, а також власників земельних ділянок і майнових об’єктів": держава Україна буде захищати тільки новий клас експлуататорів і капіталістів, а наші люди не свині, ціни їм не має...

    Таким чином, не применшуючи і не принижуючи значення запропонованого Мінекономіки підходів до національної модернізації, пропоную вважати документ "Україна 2020: стратегія національної модернізації" проектом "концепції" та доручити авторському колективу розробити на її основі стратегію національної модернізації у відповідності з класичними визначеннями стратегії та сучасними підходами до її реалізації. Розроблений документ можна опублікувати, на нашу думку, в частині, яка не викликає дебатів в частині впливу на чутливі інтереси держави і суспільства.

http://h.ua.ua/story/209925/