Тези доповіді "Тренінгові технології у викладанні статистичних дисциплін" на науково-методичну конференцію науково-педагогічних працівників ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” за темою: “Тренінгові технології як засіб формування знаннєвих та практичних компетенцій: досвід факультетів і кафедр” 3-4 лютого 2009 року, м. Київ. Доповідь базується на основі дослідження залежності конкурентспроможності країни від таких факторів, як ПДВ (ставка і методологія), трудові ресурси (депопуляція) і якість послуг державного сектору (сприйнятність до інновацій та адекватність викликам) для завдань проекту "Проблеми моделювання світу в економічному вимірі".

Рождєственська Л.Г., Мазур М.В.,кандидати економічних наук, доценти кафедри статистики КНЕУ ім. В.Гетьмана,

Галенко І.В.,канд. техн. наук, Голова Комісії з питань інноваційної інвестиційної діяльності

Ради національних асоціацій товаровиробників при Кабінеті Міністрів України

 Тренінгові технології у викладанні статистичних дисциплін

В навчальному процесі, як відомо, до тренінгових технологій відносяться: 1) проблемно-орієнтовані лекції; 2) методи конкретних ситуацій; 3) групові дискусії; 4) рольові та дидактичні ігри; 5) мозкові атаки; 6) комплексні тренінги за спеціальністю тощо, з яких розглянемо практичне застосування перших трьох.

Проблемно-орієнтована лекція. Деякі студенти приходять і чують…, чують…, бачать…, бачать…, але таких не багато. Інші студенти приходять і слухають…, слухають…, але не чують; дивляться…, дивляться…, але не бачать. Решта – не чує і не бачить, бо відсторонені або не ходять взагалі. Проблемно-орієнтована лекція повинна поглиблювати концентрацію уваги усіх студентів. Головним постулатом лекції має бути системний підхід, який допомагає сформувати усім студентам «мозаїчний», тобто повномасштабний, тип мислення (подібно грі «пазли»), але не «калейдоскопічний», за яким у студентів формуються окремі, не взаємопов’язані фрагменти знань, на підставі чого виховується не фахівець, а працівник зі свідомістю біоробота або раба. Сприйняти статистичні дисципліни через «мозаїчний» тип мислення допомагає світова методологія – Система національних рахунків ООН, яка впроваджена з 90-х років минулого століття і постійно вдосконалюється Державним комітетом статистики України. З врахуванням цієї методології в дисциплінах «Статистика ринків», «Статистика ринку товарів і послуг», « Статистика -2» розглядаються метод товарних потоків і модель товарного ринку, за якими чітко виокремлюється економічний зміст статистичного показника «валова додана вартість (ВДВ)», а саме:

 ВДВ = Споживання основного капіталу + Оплата праці найманих працівників + Норма прибутку.

В склад ВДВ не входить проміжне споживання (матеріальні витрати), частка якого у валовому випуску в економіці України складає в середньому згідно таблиць «Витрати – Випуск» у 2006 р. майже 60%, варіюючи від 27,4% в освіті (мін.) до 92,3% у виробництві коксопродуктів (макс.). Але на практиці внутрішній податок на додану вартість (ПДВ) сплачується споживачами (а не виробниками!), і ДПА України стягує його не за обсягом ВДВ, а за обсягом продажу, тобто валового доходу, у склад якого входить проміжне споживання (уречевлена праця або раніше створена вартість)! Тобто це не є податок на додану вартість згідно світової методології, а за своєю суттю є податок з обсягу реалізованої продукції, який у радянські часи складав 5%, а не 20%, як зараз. Отже, якщо ВДВ складає, наприклад, 40 грн. із 100 грн. усієї вартості випуску без ПДВ, то споживачі повинні були б сплатити лише 8 грн. ПДВ (0,2 × 40 грн.), а не 20 грн. (0,2 × 100 грн.), як це фактично з нас стягується. Тобто ВДВ з ПДВ становитиме 48 грн. і випуск з ПДВ становитиме 120 грн. (при 16,6% частки ПДВ у вартості випуску). Але такий підхід не вигідний уряду, бо за рахунок бюджетної статті ПДВ формується значна частина Зведеного державного бюджету країни, частка якої в ньому постійно збільшується за рахунок мізерної кишені споживачів, а саме: з 19,2% у 2000 році до 27,0% у 2007 році. То коли буде досягнута відповідність методології національної «ринкової» економіки світовій в частині змісту ПДВ і розміру податкових стягнень зі споживачів? Проблема полягає у тому, щоб уряд і податківці усвідомили різницю між ПДВ і податком з валового доходу (обсягу реалізації). Водночас, в деяких країнах ставка ПДВ значно вища, ніж в Україні, бо для імпортерів стає бар'єром, а для внутрішнього виробника – джерелом фінансування інновацій та технологічного оновлення.

З наведених прикладів ПДВ, як інструмент, в умовах економічної кризи «в руках одних» може стати гнобленням економіки, а «в руках» справжніх фахівців, навпаки – механізмом стимулювання економіки та впровадження інноваційної й соціально відповідальної політики, що також є проблемним питанням для української держави. Ми повинні прийти до формування, можливо, варіативного розміру ПДВ за регіонами і видами економічної діяльності на основі візуальних образів в ГІС-моделях.

Для підвищення якості викладання проблемно-орієнтованої лекції доцільним вважаємо відновити обов’язкове взаємовідвідування лекцій та практичних занять зав. кафедрами, колегами, а при присвоєнні наукового звання «доцент» (з лат. – лектор) молодим викладачам – обов’язкового проведення трьох проблемно-орієнтованих лекцій та їх обговорення на профільній кафедрі. Адже захист дисертації, отримання наукового ступеня кандидата економічних наук, наукові публікації (скільки б їх не було) не є достатньою запорукою високої якості та педагогічної майстерності.

Методи конкретних ситуацій використовуються при викладанні таких дисциплін, як «Статистика», «Статистика-2», при читанні лекцій, проведенні практичних занять, розробці модулів та екзаменаційних завдань, виконанні самостійних робіт студентами за такими інформаційними джерелами, як: статистичні щорічники, тематичні збірники, бюлетені, веб-сайти http://www.ukrstat.gov.ua, http://www.bank.gov.ua та ін. Зокрема, за таким статистичним показником, як інфляція, на національному ринку розкриваються методи фундаментального (причинно-наслідкового) та графічного аналізів. За фундаментальними методами було оцінено вплив факторів інфляції, сила яких в часі не є постійною, а змінною, і, навіть, відбувається ротація факторів за силою їх впливу на інфляцію. За графічним методом виявляються тенденція та закономірність розвитку інфляційного процесу в Україні. Результати такого аналізу були направлені, зокрема, доповідною запискою Мінекономіки України та ДКСУ.

Групові дискусії доцільно поєднувати з методами конкретних ситуацій, що здійснюється при презентації виконаних студентами самостійних робіт за індивідуальними варіантами (видами економічної діяльності, ознаками, товарами, послугами, підприємствами, регіонами, формами власності тощо) за запропонованими методиками СРС, як-то: “Розвиток макроекономіки України за Системою національних рахунків”, “Розвиток виробництва та використання товарів і послуг за окремим видом економічної діяльності в Україні”, “Вартісна структура валового випуску галузей, які виробляють товари, і галузей, які виробляють послуги, в економіці України”, “Визначення умов торгівлі на зовнішньому ринку товарів і послуг”, “Визначення положення підприємства (регіону) в конкурентному середовищі”, “Аналіз рядів динаміки” та ін. Наприклад, для групових дискусій виноситься проблема визначення перспективної чисельності населення України за різними методиками. Одним із варіантів пропонується врахування щорічної депопуляції населення в 0,75% постійної чисельності. То через скільки років Україні для покриття дефіциту робочої сили прийдеться запрошувати іммігрантів та в якій кількості? В Росії, наприклад, прорахували, що уже через 20 років при щорічній депопуляції у 0,6% (нижчій, ніж в Україні) для покриття дефіциту робочої сили армія та промисловість будуть вимушені укомплектовувати себе у 2033 р. на 80% посланцями інших народів та інших культур, наприклад, Китаю. Віримо, що про перспективу вимирання нації скоріше, ніж у Росії, знає влада України. А раз знає, але нічого реально не пропонує, то це і є державна політика? Розвиток людини є кінцевою метою суспільства, а економічне зростання – це лише засіб для досягнення цієї кінцевої мети. Тому 57-а сесія Генеральної асамблеї ООН оголосила десятиріччя 2005-2014 років декадою Освіти для стійкого розвитку, а в якості глобальних компетенцій сучасності – здатність навчатися.