До Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України надійшла пропозиція повторити звернення до Державної влади України, яке було надіслано Радою підприємців при Кабінеті Міністрів України у травні 2006 року. 30 грудня 2008 р. Секретаріат РП запропонував до 10 січня 2009 року відгукнутися. Що ж, цілком слушна й цікава ідея. Проте, як і будь-що з недалекого минулого, підлягає прискіпливому переосмисленню у відповідності з поточним моментом. Так, наприклад, у розділі "Розвиток конкурентоспроможності вітчизняного підприємництва" Послання пункт "8. Розробка та впровадження механізмів захисту вітчизняного ринку і підтримки національного товаровиробника згідно з правилами СОТ і традицій країн ЄС." був включений з моєї записки (навіть, вибачайте, з граматичними помилками, допущених мною). Досі вдячний Ксенії Михайлівні Ляпіній, що не проігнорувала пропозицію, яка, на моє переконання, кардинально змінювала контекст "Послання", вводила в його ідеологію певні дисонансні протиріччя.

Спочатку я пишався цією обставиною, а зараз, з плином часу, скептично ставлюся до тієї затії та ініціативи часів Юрія Івановича Єханурова.

По-перше, фактично відбувається реанімація того, що було зроблено й відкинуте урядом Януковича (мається на увазі від'ємне сальто зовнішньої торгівлі) та нагадуванням про грубі політичні й економічні помилки, про які сьогодні стараються не згадувати ліберали Бураківський, Пятницький та Ко.

По-друге, текст є текстом "мирного часу" – часу "перемог" ліберальних ідей й підлягає переосмисленню до умов загострення бойових дій з конкурентами та їхніми агентами впливу на нашій території, а не на їхній. Більшість нормальних країн проголосили курс на державний протекціонізм та державне регулювання капіталізмом. А тут пропонується безальтернативно скасувати залишки технічних бар'єрів для непотребу…

По-третє, тоді уряд хотів його, це Послання, почути й щось цим позначити або прикрити якусь аферу чи грабіж населення. А що сьогодні? Особисто я не чув ніяких "меседжів", що це потрібно уряду. То чи слушна ця ініциатива?

Й головне, як на мене, доки не будуть сформульовані й схвалені сім головних напрямків діяльності РП, не варто генерувати подібні тексти. На текст 2006 року треба накласти "маску" - пріоритети 2009 року й зробити вибірку актуального, проранжувати, доповнити й відкоригувати... Не варто забувати, що текст міг писатися "за підтримки" МФК, яка послідовно бореться за добробут свого, тобто їхнього, а не нашого середнього класу. А в червні 2008 року навіть ця спецструктура почала говорити про "захист прав споживачів". Знову, не українських, а їхніх, після скандалу з нафтопродуктами в нефасованій українській олії на поличках їхніх євромагазинів після їхнього фасування...

Тож влада після Ю.І.Єханурова якби тричі змінилася, а ми тут хочемо впарити їй тричі торішній сніг. І ніхто нікому вже не вірить.

 

Послання від бізнесу до Державної влади України (2006)

 

Представляючи Послання Президента України до Верховної Ради України "Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2005 році", Віктор Ющенко наголосив: "Новий статус країни відкриває перед нами принципово нові горизонти розвитку, ставить нові завдання державотворення та вимоги до нашого суспільства... Перший напрям - формування сучасної системи державного управління... Шлях до економічного процвітання, який Європа пройшла за сотні років, ми повинні пройти за п'ять-сім років... Україна може відбутися як повноцінна держава, лише якщо зробить економічний стрибок. Вона має прийняти цей виклик і стати місцем формування нових моделей економічного розвитку".

Якісно нова система державотворення, за якої в центрі уваги суспільства та держави є людина, формування економіки на реаліях і прагматизмі, на відміну від популізму і загальних обіцянок, прямо і безпосередньо передбачає участь зацікавлених неурядових інституцій, професійних кіл у творенні та реалізації державної політики.

У 2006 році відбулися демократичні вибори до Верховної Ради України. До парламенту прийшли політики, обрані за списками партій та блоків. Незалежний професійний аналіз програм політичних партій свідчить, що всі вони наголошують на необхідності вжиття заходів задля економічної та соціальної стабільності в Україні, але не містять чітко визначених кроків для досягнення таких цілей.

Минає час, коли громадяни і бізнес були не стільки споживачами державної політики, скільки окремими гвинтиками державної машини. Сьогодні бізнес стає замовником державної політики, формує свої вимоги і наполягає на їхньому дотриманні та виконанні. Національний бізнес повинен посісти активну позицію, сформулювати свої вимоги щодо пріоритетів економічної та соціальної політики в державі і вимагати від політичних сил, що пройшли до Парламенту, виконання цих вимог під час створення коаліції та формування програми уряду.

Це Послання містить перелік основних напрямів, вирішення яких національний бізнес вимагає від державної влади України.

 

Захист права власності та проведення приватизації

1. Захист права приватної власності. Розробка і прийняття нової сучасної редакції Закону України "Про власність".

 

2. Прийняття Закону України "Про акціонерні товариства", який має встановити сучасні "правила гри" у корпоративному управлінні, сприяти активізації фондового ринку, підвищенню надійності його елементів та активізації ринку цінних паперів.

 

3. Розробка і внесення змін, спрямованих на захист прав приватної власності, до законів України "Про міліцію", "Про прокуратуру", "Про судочинство", "Про податкову службу в Україні", "Про пожежну службу", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" та до Кодексу України про адміністративні правопорушення.

 

4. Відмова від перегляду результатів приватизації та закріплення цієї вимоги на законодавчому рівні. Процедури перевірки законності приватизації повинні здійснюватися щодо продавця (або органу приватизації). В сфері приватизації має бути закріплено принцип презумпції права добросовісного набувача. Забезпечення публічного контролю за органом, який здійснює приватизацію. Принцип відмови від перегляду результатів приватизації не може поширюватися на випадки приватизації під інвестиційні зобов'язання, якщо такі зобов'язання не виконуються або не повністю виконуються власниками приватизованих об'єктів.

 

5. Скорочення переліку об'єктів, що перебувають у державній власності - визначається національними стратегічними інтересами та/або їх високою ефективністю. Прискорення роздержавлення підприємств харчової, спиртової, виноробної галузей. Зняття обмеження на реалізацію конституційного права власності на землю (в тому числі сільськогосподарського призначення) – забезпечення здійснення в повному обсязі права володіння, права користування, права розпорядження, права одержувати прибутки та права захисту.

 

6. Встановлення адміністративної та кримінальної відповідальності посадових осіб органів державної влади щодо змісту їх висловлювань на адресу суб'єктів господарювання, якщо цей зміст не підкріплено юридичним висновком Міністерства юстиції України або судовими рішеннями. Внесення відповідних змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України.

 

7. Вдосконалення національного законодавства щодо захисту прав інтелектуальної власності на промислові зразки. Вдосконалення системи виконання й практичної реалізації даної сфери законодавства.

 

Податкова реформа

1. Розробка і реалізація нагальних та ефективних змін у податковій системі, що має відкрити шлях до розвитку національної промисловості та підприємництва. Розробка і прийняття Податкового кодексу.

 

2. Податкова реформа в країні має базуватися на таких засадах:

- забезпечення верховенства права;

- реалізація презумпції невинності у стосунках між органами державної влади і платниками податків;

- рівність і взаємна "симетрична" адміністративна та майнова відповідальність держави і платників податків;

- дотримання державою "букви закону" - будь-які зміни до податкового законодавства мають набувати чинності виключно із дотриманням вимог Бюджетного кодексу України та законів України "Про систему оподаткування" і "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності";

- відсутність конфлікту інтересів у системі оподаткування;

- належний нагляд і контроль з боку відповідних державних органів за податковими та митними органами;

- врахування світового досвіду, зокрема кращих зразків ефективних моделей оподаткування країн-членів ЄС;

- ліквідація податкової міліції;

- припинення практики запровадження змін до податкового законодавства непрофільними законами, насамперед законом про Державний бюджет України.

3. Податкова реформа в країні має реалізовувати такі основні напрями:

- вдосконалення податкового адміністрування та перегляд законодавчих норм, які визначають базу оподаткування в напрямі спрощення та однозначності в розумінні законодавчих норм. Першочерговими заходами в цьому напрямі є:

o       глобальна реформа податку на додану вартість (реформування процедури адміністрування ПДВ, запровадження диференційованих ставок ПДВ, зменшення податкового тиску на життєво важливу продукцію);

o       введення податку на нерухомість;

o       спрощення порядку нарахування амортизації основних засобів виробництва;

o       включення до розрахунку бази оподатковування всіх витрат, пов'язаних із веденням бізнесу;

o       перегляд переліку податків і зборів з метою скасування тих, вартість адміністрування яких перевищує суму надходжень до відповідних бюджетів;

o       скасування ринкового збору як застарілого фіскального інструменту, що на даний момент не відповідає ринковим реаліям;

- перегляд складу і ставок податків з метою оптимізації загального податкового навантаження та рівномірності його розподілу;

- законодавче врегулювання системи спрощеного оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва з уточненням основних принципів побудови такої системи, а саме:

o       простоти і прозорості правил оподаткування;

o       простоти визначення податкової бази;

o       мінімізації процедур обліку, їх доступності для професійно непідготовленої людини;

o       простоти процедури контролю;

- стабільність і узгодженість форм податкової звітності та стабільність системи номерів бюджетних рахунків.

 

4. Перегляд норм відповідальності за податкові порушення, а саме впорядкування норми щодо кримінальної відповідальності бухгалтерів за податкові порушення, допущені їхніми попередниками. Запровадження норми щодо застосування в окремих чітко визначених випадках до підприємців у якості запобіжного заходу не арешту, а грошової застави.

 

Вдосконалення системи державного управління

1. Негайне прийняття законів, які регулюють повноваження, організацію та порядок діяльності органів виконавчої влади, а саме: закону про Кабінет Міністрів України; закону про центральні органи виконавчої влади; закону про нормативно-правові акти та закону про адміністративну процедуру.

 

2. Реформування законодавства України про місцеве самоврядування з метою чіткого визначення повноважень органів місцевого самоврядування, механізмів здійснення цих повноважень і відповідальності посадових осіб органів місцевого самоврядування.

 

3. Державний контроль за неухильним дотриманням вимог законодавства щодо забезпечення інформаційної відкритості органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Забезпечення доступності інформації про поточне виконання бюджетів усіх рівнів та проведення публічного діалогу під час складання бюджету на наступні періоди.

 

4. Встановлення відповідальності посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування за наявність (допущення) конфлікту інтересів.

 

5. Втілення в життя засад Концепції надання державних послуг шляхом прийняття відповідних законодавчих актів. Установлення стандартів на надання державних послуг. Вартість державних послуг не повинна перевищувати витрат, пов'язаних з їх наданням. Проведення систематичних функціональних оглядів адміністративних послуг, обмеження їх кількості та скасування або трансформації послуг, які виявляються зайвими або неефективними.

 

6. Розроблення й запровадження програми реформування системи державного управління, спрямованої на зниження її вартості для суспільства та підвищення її ефективності.

           

7. Розширення саморегулювання бізнесу. Делегування окремих повноважень органів державної влади саморегулівним організаціям у підприємницькому секторі.

 

Регуляторна політика

1. Ефективний державний нагляд за безумовним дотриманням посадовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування вимог національного законодавства про регуляторну політику (задля недопущення прийняття економічно недоцільних і неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності). Внесення відповідних змін і доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення та до Закону України "Про державну службу".

 

2. Створення в системі державного управління позавідомчого колегіального органу управління - Національної комісії з питань регуляторної політики та підприємництва, підзвітного Парламенту.

 

3. Посилення парламентського контролю за регуляторною діяльністю органів влади і створення парламентського комітету з питань адміністративної реформи та державної регуляторної політики. Узгодження норм спеціальних законів України із вимогами Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

 

4. Забезпечення своєчасного впровадження Закону України "Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності". Внесення змін і доповнень до законів України "Про пожежну безпеку", "Про ветеринарну медицину", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про охорону праці" та інших щодо:

- спрощення процедур одержання земельних ділянок та у сфері будівництва;

- скасування документів дозвільного характеру, застосування яких є недоцільним;

- визначення переліку дій, права на проведення яких набуваються за декларативним принципом, тощо.

 

5. Посилення контролю за впровадженням у дозвільній системі принципу організаційної єдності – створенням у регіонах дозвільних центрів щодо видачі документів дозвільного характеру. Посилення контролю та відповідальності за виконання функціональних обов'язків адміністраторами та дозвільними органами.

 

6. Законодавче вдосконалення процедур системи державної реєстрації суб'єктів господарювання в частині:

- реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання;

- створення, реорганізації та ліквідації юридичних осіб публічного права.

 

7. Розгляд і прийняття Закону України "Про державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності".

 

Судова реформа

1. Розробка і впровадження Концепції судової реформи, яка має передбачити зокрема:

- виборність суддів;

- зняття недоторканності суддів;

- виключення практики заочного розгляду справ і заочного прийняття судових рішень;

- обов'язкове оприлюднення матеріалів і судових рішень у засобах масової інформації з установленням вичерпного переліку інформації, що не підлягає широкому оприлюдненню.

 

2. Реформування й удосконалення системи підпорядкування виконавчої служби для забезпечення законності та ефективності процесу виконавчого провадження. Забезпечення механізму публічного контролю за виконавчою службою. Встановлення відповідальності фізичної особи з питань виконання судових рішень.

 

3. Розробка механізмів забезпечення незалежності суддів від втручання органів державної влади або місцевого самоврядування.

 

4. Впровадження норм, що передбачають притягнення до відповідальності суддів за протиправні дії (або бездіяльність) у процесі здійснення судочинства.

 

5. Популяризація та поширення практики діяльності інституту третейських судів у сфері господарських відносин. У зв'язку з появою нової системи судів внести відповідні зміни до Закону України "Про судочинство". Доповнити Закон України "Про третейські суди" нормою, яка дозволяє існування та реєстрацію третейських судів при регіональних громадських об'єднаннях безпосередньо на місцевому рівні.

 

Розвиток конкурентоспроможності вітчизняного підприємництва

1. Скорочення переліку товарів і послуг, щодо яких застосовується державне технічне регулювання і державний контроль за цінами.

 

2. Створення системи і механізмів державної підтримки суб'єктів національного бізнесу на зовнішніх ринках з боку дипломатичних представництв України за кордоном, представництв України при міжнародних організаціях тощо.

 

3. Створення умов для ефективного регулювання природних та прирівняних до них державних монополій та впорядкування відносин між ними і суб'єктами національного бізнесу - споживачами їхніх послуг. Забезпечення прозорості прийнятих рішень. Створення системи здійснення незалежного публічного контролю за природними монополіями та визначення сфер природних монополій, у яких повинні бути створені регулюючі комісії, визначення строків їх започаткування.

 

4. Ефективний контроль держави за безумовним забезпеченням виконання положень Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" та сприяння в набутті Україною членства в Міжнародній кооперації з акредитації лабораторій та Міжнародному форумі з акредитації. Підписання в рамках зазначених міжнародних організацій Угоди про взаємне визнання акредитації серед її членів та багатосторонньої угоди про визнання результатів.

 

5. Реформування системи сертифікації непродовольчих товарів, харчових продуктів і продовольчої сировини:

а) для непродовольчих товарів: проведення аналізу ризику та забезпечити перехід від обов'язкової сертифікації непродовольчих товарів до інших, менш витратних форм підтвердження відповідності шляхом введення відповідних технічних регламентів, гармонізованих із європейськими;

б) для харчових продуктів: скасування обов'язкової сертифікації харчової продукції та продовольчої сировини як науково необґрунтованої і такої, що не застосовується в жодній розвиненій країні.

 

6. Відокремлення системи державного регулювання безпеки та якості харчових продуктів і продовольчої сировини від системи технічного регулювання відповідно до законодавства ЄС та інших розвинених країн. Прийняття закону, що є гармонізованим із регламентами ЄС стосовно загальних принципів і вимог продовольчого законодавства, офіційного контролю продовольчої продукції та гігієни харчових продуктів. Створення єдиного державного органу з контролю безпеки та якості харчових продуктів і продовольчої сировини шляхом передачі йому повноважень Головної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України, Державного департаменту ветеринарної медицини та Державної служби з карантину рослин Мінагрополітики України, а також відповідних підрозділів Держспоживстандарту України.

 

7. Реформування системи державного управління у сфері технічного регулювання відповідно до практики країн-членів ЄС і СОТ шляхом прийняття законів України "Про загальні принципи технічного регулювання", "Про ринковий нагляд" та скасування декретів Кабінету Міністрів України "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення" та "Про стандартизацію і сертифікацію".

 

8. Розробка та впровадження механізмів захисту вітчизняного ринку і підтримки національного товаровиробника згідно з правилами СОТ і традицій країн ЄС.

 

9. Підтримка розвитку добровільного суспільного руху за якість, досконалість і соціальну спрямованість на засадах сучасних світових підходів та його інтеграції до загальноєвропейського руху.

 

10. Створення нормативних умов для спрощення й лібералізації процедур банківського кредитування малого та середнього бізнесу і мікрокредитування.

 

11. Створення всебічних умов для розвитку в Україні біржового товарного ринку та механізмів прозорого ціноутворення.

 

Розвиток соціально-трудових відносин

1. Прийняття Трудового кодексу України та Закону України "Про основні засади соціального діалогу в Україні" з урахуванням інтересів та захисту прав роботодавців.

 

2. Прийняття закону про єдиний соціальний внесок, який об'єднає всі соціальні внески. Поступовий розподіл навантаження соціального внеску між роботодавцем і найманими працівниками. Запровадження програми поступового зменшення розміру єдиного соціального внеску для всіх суб'єктів господарювання.

 

3. Впровадження як експерименту 20-відсоткового єдиного соціального внеску для суб'єктів малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування і мають до десяти найманих працівників.

 

4. Вдосконалення системи соціальних виплат на випадок безробіття з метою стимулювання громадян до працевлаштування, а не до безробіття. Реформування державного забезпечення системи підготовки кадрів, стимулювання зацікавленості роботодавців у забезпеченні професійної підготовки кадрів шляхом розробки програм відшкодування витрат на такі програми.

 

5. Повернення для малих підприємств нижньої межі кількості найманих працівників, до досягнення якої відсутні нормативні зобов'язання працевлаштовувати інвалідів. Застосування штрафних санкцій лише у випадку відмови працевлаштовувати інвалідів без поважних причин. Звільнення фізичних осіб-підприємців від зобов'язання працевлаштовувати інвалідів.

 

6. Розробка концепції впровадження та сприяння розвитку системи приватних пенсійних фондів як паралельної системи поряд із державною.

 

7. Проведення комплексної ревізії всіх фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Впровадження норм, що передбачають обов'язкове і регулярне оприлюднення та публікацію результатів діяльності фондів та їх перевірок.

 

8. Спрямування коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття на розширення програм навчання підприємців, що працюють у сфері малого бізнесу, та їх найманих працівників.